Юридична консультація.

31.08.2018

  • Яку найвищу категорію може присвоїти вчителеві атестаційна комісія?

Відповідно до п. 4.2. Типового положення про атестацію педагогічних працівників затвердженого Міністерством освіти і науки України N930 від 06.10.2010 "За результатами атестації педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії", "спеціаліст вищої категорії".Для присвоєння максимальної категорії - "спеціаліст вищої категорії" працівник повинен відповідати вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією "спеціаліст першої категорії", та педагогам, які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку (навчальних занять); активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів; вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі (п. 4.6. даного Положення)

  • Які вимоги до присвоєння кваліфікації "Спеціаліст вищої категорії" для викладачів-сумісників?

Педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах. При суміщенні працівниками педагогічних посад в одному навчальному закладі їх атестація здійснюється з кожної із займаних посад.Тобто атестація проводиться на загальних підставах визначених Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників.

  • Які права має вчитель, якщо під час декретної відпустки школу було реорганізовано / ліквідовано?

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників, проте, ч.3 ст. 184 КЗпП України надає пільги жінкам, які мають дітей віком до трьох років, а саме:
розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, проте за умови обов'язкового працевлаштування. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.Отже, навіть у разі, якщо школу було реорганізовано, у вчителя гарантовано залишається право на займану посаду або нове працевлаштування, тому ніякої мови проте, що "Роботу не нададуть" бути не може.

  • Чи правомірне зільнення працівника через закінчення строку контракту при наявності у нього 20-річного стажу?

З Вашого питання повідомляємо таке: відповідно до ч. 3 ст. 21 "Кодексу законів про працю України": "Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України."Окрім того пункт 2 статті 36 КЗпП, передбачає такі підстави припинення трудового договору: "закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;"Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.